Неначе у золотій клітці
Охоплена гамою барв
Не cтерплять ми бідні зіниці
Щодня небуденний чар
 
Міцні татуйовані лиця
Боронять минуле своє
Прощальне слово верніться
Спіткає усюди мене
 
Там де жодних листів не буває
Скільки років кому не питають
Полюю на кадри світу, що зникає
Далекі обрії кличуть і манять
 
Тремтіла, ламалась, благала
Звивалась фільмова тасьма
Дно пропасті карна виправа
Розсудить пралісна імла
 
Коралеві скелі і мури
Квітковий вівтар на ножах
Тепер мене звати Теура
Тепер я - багряний птах!
 
Мої світлини не в змозі передати
Неземної краси і омани
Люди там не живуть виживають
Далекі обрії ваблять, жахають