Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене
Знаєш, даремно, я все давно відчула
П'ю мед із вином
Бережу ті останні сили тіла
Бо твоя любов тягне нас на дно

Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі

Сніг попелом став
Знала я, не даремно
Пізно і темно
Страшно іти кудись одній
Ти будеш мій ще на мить
Не бажаєш зла
Напевно, краще нам піти у свої світи.

Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі

А пробачати було нічого. Я так собі, гралася мов дитина від щастя і аж до відчаю. Я здогадувалась, що не єдина. Мучила себе протиріччами. Я не знала, що любов не завжди буде вічною.

Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
Ти пробачав мене
Та чому ж болить. Все на землі мине. Тож нехай горить.